Все нове, це добре забуте старе
Сучасна людина зорієнтована, на щось новеньке. Нові речі, нові знайомі, нові проекти, нова зачіска і т.д. І добре, якщо людина шукаючи чогось нового продовжує вдосконалювати те, що в неї вже є. Але, якщо ми говоримо про Церкву і про Християнство, то чи не несуть чиїсь нові ідеї, або откровення, або новітні вчення в собі старих і всім відомих єретичних загроз, лжепророцьких вченнь та руйнівних схизм? І це питання не є риторичним. Бо насправді все, що виглядає новим, вже колись було в Церкві. І пропозиції грошей за Дари Духа, і індульгенції, і намагання адаптувати приписи Старого Заповіту в новозаповітний устрій, і єресіархи з різноманітними єресями, і схизми різних ґатунків та величин. А ще були мученики за віру Християнську і були брехливі пророки та брехливі вчителі, які цю віру руйнували, а також вони руйнували міць та єдність Церкви своїми "пошуками" та "дослідженнями". Сьогоденні брехливі пророки та брехливі вчителі вкладають в голови та в душі...