Все нове, це добре забуте старе

 Сучасна людина зорієнтована, на щось новеньке.
Нові речі, нові знайомі, нові проекти, нова зачіска і т.д.
І добре, якщо людина шукаючи чогось нового продовжує вдосконалювати те, що в неї вже є.

Але, якщо ми говоримо про Церкву і про Християнство, то чи не несуть чиїсь нові ідеї, або откровення, або новітні вчення в собі старих і всім відомих єретичних загроз, лжепророцьких вченнь та  руйнівних схизм?

І це питання не є риторичним.

Бо насправді все, що виглядає новим, вже колись було в Церкві.

І пропозиції грошей за Дари Духа, і індульгенції, і намагання адаптувати приписи Старого Заповіту в новозаповітний устрій, і єресіархи з різноманітними єресями, і схизми різних ґатунків та величин. А ще були мученики за віру Християнську і були брехливі пророки та брехливі вчителі, які цю віру руйнували, а також вони руйнували міць та єдність Церкви своїми "пошуками" та "дослідженнями".

Сьогоденні брехливі пророки та брехливі вчителі вкладають в голови та в душі віруючих людей ідеї про так звану різноманітність, або різнобарвність поглядів, вподобаннь та думок і це подається під гаслом того, що в Церкві повинно бути різним думкам та поглядам. Але є велика різниця між різним від Бога і різним від людей.

Божа різноманітність приводить до єдності та сили Церкви, а людська приводить до розколів, єретичних вченнь, до слабкості Церкви, до поклонінню людям в Церкві.

Такі речі як Слово Боже, Дух Божий, покаяння, відображення Божого образу життя та вчинків, відношення до інших людей так, як хочемо щоб відносились до нас, перетворення з тілесної натури на духовну в Іісусі Христа, розуміння добра і зла та відокремлення добра від зла, етика, мораль, совість мають бути в Церкві піднесенні вище за добробут, особисті інтереси, особисту зацікавленість і т. ін.