Спасіння людей як наслідок незаконної страти та славного воскресіння Ісуса Христа

(перша частина)

Про події арешту Ісуса Христа, суду над Ним та Його страти описують чотири автори Євангелій.

«І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський» (Матв.27:37)

«І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський» (Мар.15:26

«Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський» (Лук.23:38)

«А Пілат написав і напис, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський» (Iван.19:19)

Євсевій Кесарійський приблизно через триста років після Апостолів Христових так описує ті події: «Розповівши про Івана, Йосип в тому ж творі так говорить про Спасителя нашого: "В цей же час жив Ісус, людина мудра, якщо слід називати Його людиною. Він творив справи дивовижні і вчив людей, які із задоволенням брали істину. Він привернув до себе багатьох іудеїв і багатьох еллінів. 

(8) Це був Христос. За доносом перших у нас людей Пилат засудив Його на розп'яття, але ті, хто з самого початку полюбили Його, залишилися Йому вірні; на третій день Він з'явився їм живий: пророки Божі передрекли це і безліч інших Його чудес. І дотепер не зник рід християн, які називають себе так за Його ім'ям". Отже, за свідченнями Йосипа Флавія (юдейського історика) та самих апостолів, Ісус Христос був засуджений Понтієм Пилатом до страти за доносом перших осіб Юдеї» 

(Евсевій Кесаріййський. Історія Церкви – приблизно 340 рік від Р.Х. 1-а книга 11:7-9)

Отже, до римського прокуратора Юдеї Понтія Пілата потрапила справа від лідерів іудейського народу по обвинуваченню Ісуса Христа в особливо тяжких злочинах та з вимогою вироку про його страту. 

Понтій Пілат вивчив справу про звинувачення Іісуса Христа та прийшов до висновку про те, що Іісус Христос не винуватий, та Його нема за що засуджувати до смерті.

Понтій Пілат достеменно встановив, що Ісус Христос нікого не вбив, нічого чужого не взяв, нікого не підбурював до повстання проти Риму, нікого не образив і нікого не ошукав та нікому не збрехав. 

Понтій Пілат достеменно встановив, що основною причиною звинувачень проти Ісуса Христа були розбіжності та протиріччя в тлумаченні та застосуванні Закону Мойсея. Те, як тлумачив та застосовував Закон Мойсея Ісус Христос абсолютно відрізнялося від того, як його (Закон Мойсея) тлумачили та застосовували лідери та керівники народу Ізраїля. 

Також Понтій Пілат знав, що всі звинувачення проти Христа були сфабриковані через заздрощі. /Вiд Матвiя 27:18 Бо він знав, що Його через заздрощі видали/

Згідно Євангелії від Івана Понтій Пілат чотири рази намагався відпустити Ісуса Христа.

Як освідченна людина Понтій Пілат дуже добре знав, що істина - це відповідність висновків тому, що мало, або має місце в дійсності. Об'єктивна істина — це відповідність висновків про всі суттєві або юридично значущі обставини події тому, що мало місце в дійсності.
Істина встановлюється шляхом дослідження та аналізу, та за допомогою доказів.
При цьому висновки відповідатимуть істині, якщо в її основу покладені достовірні факти — докази.
Понтій Пілат ретельно перевірив всі факти та обставини звинувачень висунутих іудеями проти Ісуса Христа та достовірно встановив і знав, що Ісус Христос не вчиняв злочину в якому Його звинуватили, а отже, Його не було за що страчувати.
Всі докази дослідженні Пілатом вказували і говорили про відсутність складу злочину в діях Ісуса Христа та про Його невинуватість.
Як людина, яка була поставлена наглядати за додержання закону та за відновленням справедливості, Понтій Пілат мав звільнити Ісуса Христа. На це вказували факти та докази. Дружині Пілата наснився сон про те, що Христа не можна страчувати. Навіть Бог говорив через сон до Пілата. Цього вимагало Небо.
Не можна карати того, хто не вчинив поганого вчинку.
І навпаки, обов'язково треба карати того, хто вчинив зло.
Але, римський прокуратор Іудеї, високоосвічений та шанований римський вельможа Понтій Пілат, встановивши та знаючи істину про те, що Ісус Христос не винуватий в тому в чому Його звинуватили - засудив Його до смертної кари!!!!!!!?????
Як це притаманно людям, знати одне, а робити зовсім інше.
Називати біле чорним, а чорне білим.
Знати істину - це значить свідчити про цю істину, боротися за цю істину, страждати за істину, якщо прийдеться (на жаль), але гідно вмерти за цю істину, це значить робити вчинки виходячи із істини.
А інакше, всі балачки про істину це - бла, бла, бла, бла, бла!!!
Понтій Пилат виявив та встановив істину – Ісус Христос не винуватий, але він прийняв рішення стратити Його, тому, що так вимагали обставини та натовп релігійних людей. 

Отже, Понтій Пилат свідомо не виконав свою функцію як представника влади, він пішов проти Божих законів та проти Римського закону та віддав на страту Ісуса Христа, Який не зробив нічого, що тягнуло на смертний вирок!
Як Єдиний та Істинній суддя Вищого суду Бог не залишив невинувату у скоєні злочину людину без Свого втручання.
Таким чином, вирок про засудження та позбавлення Ісуса Христа життя було скасовано та Йому Його життя було повернуто.
Але люди нікого не можуть оживляти.
Істина, яку виявив та встановив Понтій Пилат, була підтверджена Богом тим, що Він воскресив Ісуса Христа повернувши Йому життя як людині. Пройшовши смерть, на яку Христос не заслуговував Він став безсмертною людиною, Який може давати життя іншим.
Христос воскрес із мертвих, але Він був незаконно та безпідставно позбавлений життя та засуджений до вищої міри покарання – страті через повішання на дереві (на хресті).
Це був особливий вид страти для особливо небезпечних злочинців того часу.
Але Він уже воскрес із мертвих, Йому було повернуто Богом життя, смерть назавжди втратила над Ним владу і тому залишається питання про те, що робити з тою стратою через яку пройшов і яку пережив Христос. Воскресіння Христа із мертвих – це виправдання за відсутністю складу злочину, а виправдання завжди пов'язане з реабілітацією.
Виправдання за відсутністю складу злочину завжди тягне за собою реабілітуючі наслідки які пов'язані з відновленням в правах, поверненням втраченого, відшкодуванням завданих збитків, відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, відновленням статусу, доброго ім'я та іншого.

(далі буде)